Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Її, фактично, вистачить лише для когось одного, — бідкалася Герміона, підносячи під

світло лампи густу й багнисту настійку.

— А цього й достатньо, — сказав Гаррі, вивчаючи намальовану Ґрипхуковою рукою схему

найглибших переходів.

Інші мешканці котеджу "Мушля" не могли не помітити, що щось відбувається, бо ж Гаррі,

Рон та Герміона з’являлися тепер лише на спільних трапезах. Ніхто не питав зайвого, хоч Гаррі

часто відчував, як замислено й стурбовано дивиться на них за столом Білл.

Що більше часу вони проводили разом, то глибше усвідомлював Гаррі свою неприязнь до

ґобліна. Ґрипхук виявився неочікувано кровожерливий, кепкував з думки, чи відчувають біль

дрібні істоти, і тішився з того, що їм, можливо, доведеться калічити інших чаклунів, щоб

проникнути у скарбницю Лестранжів. Гаррі знав, що друзі поділяють цю неприязнь, однак вони

на цю тему не говорили — Ґрипхук був їм потрібен.

Ґоблін дуже неохоче їв разом з усіма. Навіть тоді, як його ноги загоїлися, він усе одно

просив, щоб йому, як і слабкому ще й досі Олівандеру, таці з їжею приносили до кімнати.

Врешті Білл після гнівної тиради, виголошеної Флер, піднявся до нього нагору й повідомив, що

таких послуг більше не буде. Відтоді Ґрипхук сідав з ними за тісний стіл, проте відмовлявся

вживати ту саму їжу, вимагаючи, щоб йому подавали шматки сирого м’яса, корінці і гриби.

Гаррі відчував свою відповідальність за таке становище. Це ж він умовив усіх залишити

ґобліна в котеджі "Мушля", щоб його допитати; це через нього вся родина Візлів змушена

переховуватися, а Білл, Фред, Джордж і містер Візлі втратили роботу.