Гаррі Поттер і смертельні реліквії

ґобліни, а особливо ті, що працюють у "Ґрінґотсі", свято переконані, що чаклунам не можна

довіряти у справах, пов’язаних із золотом і скарбами, бо чаклуни нібито анітрохи не шанують

ґоблінське право власності.

* Я шаную... — почав було Гаррі, проте Білл похитав головою.

* Ти не розумієш, Гаррі. Щоб це збагнути, треба якийсь час пожити серед ґоблінів. Для

ґобліна справжнім і законним господарем будь-якого предмета є його виробник, а не покупець.

Усі речі ґоблінської роботи, за їхніми уявленнями, законно належать лише їм самим.

* Але ж якщо цю річ купили...

— ...тоді вони вважають, що той, хто заплатив гроші, тимчасово цю річ у них позичив. Але

їм дуже важко змиритися з думкою про перехід речей ґоблінської роботи від одного чаклуна до

іншого. Ти ж бачив Ґрипхукове обличчя, коли в нього на очах передавали ту діадему. Він цього

явно не схвалював. Гадаю, що на його переконання, як і на думку його найзатятіших

одноплемінників, її треба було негайно повернути ґоблінам, коли помер перший покупець

діадеми. Вони вважають, що наші звичаї зберігати в себе предмети ґоблінської роботи,

передаючи їх від одного чаклуна іншому без жодної доплати, нічим не кращі за крадіжку.

У Гаррі з’явилося лиховісне передчуття. Він волів би знати чи Білл здогадується про

значно більше речей, ніж дозволяє собі тепер говорити.

* Я хочу сказати, Гаррі, — додав Білл, беручись за ручку дверей, — щоб ти був дуже

обережний з тим, що обіцяєш ґоблінам. Проникнути у "Ґрінґотс" менш небезпечно, ніж

зректися обіцянки, даної ґоблінові.