Гаррі Поттер і смертельні реліквії

королівства, на яке він мав невід’ємне право...

А ось і вона, стоїть біля озера, віддзеркалюючись у темних водах. Біла мармурова

гробниця, зайва тут і непотрібна, вона тільки псувала знайомий йому пейзаж. Він знову відчув

наплив затамованої ейфорії, відчув п’янке відчуття доцільності руйнування. Підняв свою стару

тисову чарівну паличку. Як доречно, що це буде останній її видатний чин.

Гробниця розкололася. Загорнута в саван постать була така ж довга й худа, як і за життя.

Він знову підняв чарівну паличку.

Саван розгорнувся. Обличчя було напівпрозоре, бліде й запале, проте збереглося майже

бездоганно. На гачкуватому носі залишилися окуляри: він відчув приємну зневагу до цього

жалюгідного видовища. Дамблдорові руки були складені на грудях, стискаючи пальцями її,

поховану разом зі своїм власником.

Невже старий дурень тішив себе надією, що мармур або смерть захистять чарівну

паличку? Невже він думав, що Темний Лорд побоїться осквернити гробницю? Павукоподібна

рука витягла чарівну паличку з Дамблдорових пальців, і в ту ж мить з її кінчика сипонула злива

іскор, спалахнувши над тілом свого попереднього власника. Паличка була готова служити

новому хазяїнові.

— РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ —

Котедж "Мушля"

Котедж Білла й Флер стояв самотньо на кручі, навислій над морем, стіни його були побілені

й оздоблені мушельками. Це було відлюдне й гарне місце. Щоразу, коли Гаррі заходив у цей