Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* То ви... ви, містере Олівандер, серйозно вважаєте, що така чарівна паличка існує? —

запитала Герміона.

* О, так, — підтвердив Олівандер. — Причому цілком можливо простежити шлях цієї

чарівної палички протягом усієї історії. Існують, звісно, певні прогалини, досить довгі періоди,

коли вона зникала, її тимчасово губили чи ховали, але невдовзі вона завжди з’являлася. Вона

має певні визначальні характеристики, і хто вивчав мистецтво виготовлення чарівних паличок,

їх легко впізнає. Є старі записи, деякі трохи туманні, зроблені мною та іншими майстрами

чарівних паличок для кращого розуміння й вивчення нашого ремесла. Вони доволі достовірні.

* То ви... ви не думаєте, що це просто казка чи міф? — з надією запитала Герміона.

* Ні, — заперечив Олівандер. — Я не знаю, чи неминуче треба скоїти вбивство, щоб

оволодіти нею. Її історія кривава, але, можливо, це тому, що вона така бажана річ, що збурює

чаклунські пристрасті. Неймовірно потужна, небезпечна, коли потрапляє в лихі руки, вона

незмінно вабила своєю могутністю всіх нас, хто вивчав можливості чарівних паличок.

* Містере Олівандер, — запитав Гаррі, — це ви сказали Відомо-Кому, що бузинова

паличка була в Ґреґоровича?

Олівандер зблід іще більше — якщо це було можливо. Він тепер нагадував примару.

— Але як ти це... звідки ти?.. — ковтнув він слину.

* Хай вас не турбує, звідки я це знаю, — сказав Гаррі й на мить заплющив очі, коли

запалав його шрам, і він на кілька секунд побачив головну вуличку Гоґсміда, ще темну, бо школа

лежала набагато північніше. — Ви сказали Відомо-Кому, що Ґреґорович мав цю чарівну