Гаррі Поттер і смертельні реліквії

дуже...

— ...в обмін, — твердо завершив речення ґоблін, — за винагороду.

Захоплений зненацька, Гаррі завагався.

— І скільки ж ти хочеш? У мене є гроші.

* Не за гроші, — заперечив Ґрипхук. — Гроші я маю. Його чорні очі заблищали; вони були

зовсім без білків.

* Я хочу меч. Меч Ґодрика Ґрифіндора. Настрій у Гаррі різко впав.

* Це неможливо, — заявив він. — Вибач.

— Тоді, — м’яко сказав ґоблін, — виникають труднощі.

— Ми можемо дати тобі щось інше, — гаряче обізвався Рон. — Там, у Лестранжів, мабуть,

повно всякого добра, ти собі вибереш, що захочеш.

Такого не треба було казати. Ґрипхук спалахнув.

— Я не злодій, хлопче! Я не зазіхаю на скарби, на які не маю права!

— Але ж меч — наш...

* Не ваш, — заперечив ґоблін.

* Ми ґрифіндорці, а він належав Ґодрику Ґрифіндору...

* А кому він належав до Ґрифіндора? — запитав ґоблін і випростався.

* Нікому, — відповів Рон, — він був виготовлений для нього.

— НІ! — сердито вигукнув ґоблін, показуючи довгим пальцем на Рона. — Знову ця

чаклунська зарозумілість! Цей меч належав Раґнукові Першому, а Ґодрик Ґрифіндор у нього