Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Поттерів-очкариків з багажем у руках. — Пари будуть такі: Манданґус полетить зі мною, на

мітлі...

— А чо’ це я з тобою? — крекнув найближчий до дверей Гаррі.

— Бо саме за тобою треба пильнувати, — прогарчав Муді, що й справді вже не зводив з

Манданґуса свого магічного ока: — Артур і Фред...

— Я — Джордж, — сказав близнюк, на якого вказував Муді. — Ви що, не можете нас

розрізнити, навіть коли ми стали Гаррі?

— Вибач, Джордж...

— Та я вас підколов, я справді Фред...

— Не клей дурня! — гаркнув Муді. — Другий з вас... Джордж, Фред чи хто там він... хай

буде з Ремусом. Міс Делакур...

— Я посаджу Флер на тестрала, — втрутився Білл. — Вона не любить мітел.

Флер підійшла й стала коло нього, обдарувавши Білла таким сентиментальним і відданим

поглядом, якого, сподівався Гаррі, ніхто й ніколи більше не побачить на його обличчі.

— Міс Ґрейнджер теж на тестралі, разом з Кінґслі...

Герміона щасливо всміхнулася Кінґслі; Гаррі знав, що Герміона теж невпевнено

тримається на мітлі.

— Роне, лишилися ми з тобою! — Тонкс радісно помахала Ронові, перекинувши кухонну

підставку для чашок.

Рон не був такий задоволений, як Герміона.