Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— А ти зо мною, Гаррі. Всьо файно? — запитав трохи стурбований Геґрід. — Будемо на

мотоциклю, бо я си заважкий для мітел і тестралів. Тіко ти будеш у тій колясочці, бо на самому

мотоциклю тобі не стане мійсця.

* Чудово, — сказав Гаррі не дуже щиро.

* На нашу думку, смертежери очікують, що ти будеш на мітлі, — сказав Муді, мабуть,

здогадуючись, що відчуває Гаррі. — Снейп мав досить часу, щоб розповісти їм про тебе все, тож

якщо нарвемося на якихось смертежерів, то можна не сумніватися, що вони виберуть одного з

тих Поттерів, що вільно володіють мітлою. Ну, все, — він зав’язав мішок з одягом фальшивих

Поттерів і пішов до дверей, — до відльоту лишається три хвилини. Немає сенсу замикати двері,

бо вони все одно не стримають смертежерів, коли ті сюди припруться... Ходімо...

Гаррі кинувся в коридор по рюкзак, "Вогнеблискавку" й Гедвіжину клітку, а тоді долучився

до всіх у темряві садочка за будинком. Довкола в руки наїзникам стрибали мітли; Кінґслі вже

підсадив Герміону на великого чорного тестрала, а Білл допоміг Флер вилізти на другого. Геґрід

стояв напоготові коло свого мотоцикла, нап’явши захисні окуляри.

* Це той самий? Сіріусів мотоцикл?

* Вгадав, — радісно всміхнувся Геґрід. — Той раз, Гаррі, коли ти на ньому їздив, ти

вміщавсі на одній моїй долоні!

Гаррі було трохи принизливо залізати в мотоциклетну коляску. Він тепер був значно

нижчий за всіх. Рон глузливо вишкірився, побачивши, як він сидить, наче маленький хлопчик у

дитячій машинці, що зіштовхується з іншими в парку розваг. Гаррі запхав під ноги рюкзак і