Гаррі Поттер і смертельні реліквії

забув востаннє глянути на будинок номер чотири на вуличці Прівіт-драйв. Коли ж нарешті

визирнув з коляски, то вже не розрізнив його серед інших будинків. Дедалі вище й вище злітали

вони в небо...

І раптом невідомо як і невідомо звідки їх оточили. Щонайменше тридцятеро постатей у

каптурах зависли в повітрі, утворюючи широке коло, всередині якого летіли члени Ордену,

нічого не помічаючи...

Крики, спалахи зеленого сяйва зусібіч. Геґрід загорлав і мотоцикл перекинувся. Гаррі

втратив будь-які орієнтири: вуличні ліхтарі світили над головою, крики лунали звідусіль, а він з

останніх сил хапався за борти коляски. Гедвіжина клітка, "Вогнеблискавка" й рюкзак вислизали

з-під колін...

— Не падай... ГЕДВІҐО!

Мітла стрімко полетіла до землі, проте він спромігся вхопитися за лямку рюкзака й

самісінький верх клітки якраз тоді, як мотоцикл вирівнявся й почав злітати далі. Секундне

полегшення — і черговий вибух зеленого світла. Сова ухнула й упала на дно клітки.

— Ні... НІ!

Мотоцикл рвонув уперед. Гаррі побачив, як порозліталися смертежери в каптурах, коли

Геґрід прорвав їхнє коло.

— Гедвіґо... Гедвіґо...

Однак сова лежала на дні клітки нерухомо й жалюгідно, наче поламана іграшка. Він не міг

цього сприйняти, його охопив страх за інших. Озирнувся й побачив клубок тіл, спалахи