Гаррі Поттер і смертельні реліквії

лежить, підроблений. Справжній — оцей. — Він обвів їх по черзі поглядом. — Думаю, ви це вже

знаєте. Ви ж самі попросили, щоб я збрехав.

— Але ж у цьому сейфі лежить не тільки підроблений меч? — запитав Гаррі. — Може, ти там

бачив ще щось?

Серце калатало ще дужче. Він подвоїв зусилля, щоб ігнорувати посіпування шраму.

Ґоблін знову накрутив борідку на палець.

— Наші закони забороняють розкривати таємниці "Ґрінґотсу". Ми охоронці казкових

скарбів. Ми з повагою ставимося до предметів, відданих під нашу опіку, багато з яких були

виготовлені нашими руками.

Ґоблін погладив меч, а його чорні очі блукали від Гаррі до Герміони, від Герміони до Рона і

знову до Гаррі.

— Такий юний, — сказав він врешті, — а ворогів так багато.

* То ти нам допоможеш? — запитав Гаррі. — Без допомоги ґобліна ми туди не

проникнемо. Ти — наша єдина надія.

* Я... про це подумаю, — сказав Ґрипхук дратівливо.

— Але... — обурився було Рон, та Герміона штурхнула його під ребро.

— Дякую, — сказав Гаррі.

Ґоблін схилив велику опуклу голову й кілька разів зігнув-розігнув свої короткі ноги.

— Думаю, — сказав він, демонстративно влягаючись на ліжку Білла й Флер, — що

косторіст уже своє зробив. Нарешті зможу спати. Вибачайте...