Гаррі Поттер і смертельні реліквії

стирчала з його підборіддя, — але ти дуже дивний чаклун.

* Добре, — сказав Гаррі. — Грипхуче, мені потрібна допомога, і ти можеш мені її надати.

Ґоблін нічим не виявив свого схвалення, і далі насуплено позираючи на Гаррі, наче ніколи

такого, як він, не бачив.

— Мені треба проникнути в один Ґрінґотський сейф. Гаррі не мав наміру говорити це так

відверто. Слова самі вилетіли, коли біль пронизав його шрам-блискавку, і він знову побачив

контури Гоґвортсу. Він рішуче заблокував свій мозок. Спочатку мав завершити справу з

Ґрипхуком. Рон з Герміоною дивилися на Гаррі так, наче він збожеволів.

— Гаррі... — почала було Герміона, але Ґрипхук її перебив.

* Проникнути в Ґрінґотський сейф? — перепитав ґоблін і зморщився, змінюючи позу на

ліжку. — Це неможливо.

* Ні, можливо, — заперечив йому Рон. —Таке вже бувало.

* Так, — погодився Гаррі. — У той самий день, коли ми вперше з тобою зустрілися,

Ґрипхуче. На мій день народження, сім років тому.

— Той сейф уже був порожній, — огризнувся ґоблін, і Гаррі зрозумів, що, навіть пішовши з

"Ґрінґотсу", Ґрипхук з образою сприймав саму думку, що можна прорвати захисні банківські

редути. — Він тоді був майже незахищений.

— Зате сейф, у який потрібно проникнути, не буде порожній, а його захист буде

надзвичайно потужний, — сказав Гаррі. — Він належить Лестранжам.

Він бачив, як ошелешено перезирнулися Рон з Герміоною, але він ще встигне їм усе