Гаррі Поттер і смертельні реліквії

потрощена паличка, і відвів погляд аж тоді, як Гаррі вийняв з кишені дві чарівні палички, що їх

забрав у Мелфоїв.

— Ви можете впізнати ці чарівні палички? — запитав Гаррі. Майстер узяв першу паличку,

підніс її близенько до вицвілих очей, покрутив у вузлуватих пальцях і легенько зігнув.

— Горіх і драконячі серцеві струни, — сказав він. — Дванадцять і три чверті дюйма.

Незламна. Ця паличка належала Белатрисі Лестранж.

— А ця?

Олівандер так само ретельно оглянув другу паличку.

* Глід і волосина єдинорога. Рівно десять дюймів. Доволі пружна. Це була паличка Драко

Мелфоя.

* Була? — перепитав Гаррі. — А тепер що, ні?

* Мабуть, ні. Якщо ти її забрав...

* ...забрав...

* ...то вона може стати твоєю. Зрозуміло, багато залежить від того, як її забирали. А

також від самої чарівної палички. Та загалом чарівна паличка, здобута в бою, міняє господаря.

У кімнаті запанувала тиша, яку порушував хіба що далекий шум моря.

— Ви кажете про чарівні палички так, ніби вони щось відчувають, — сказав Гаррі, — ніби

володіють здатністю самостійно мислити.

— Паличка сама обирає чарівника, — пояснив Олівандер. — Це добре знають ті, хто вивчав

мистецтво виготовлення чарівних паличок.