Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Так, звичайно, — сказав Гаррі, та перш ніж вийти з кімнати, нахилився й забрав

Ґрифіндорів меч, що лежав біля ґобліна. Ґрипхук не протестував, але Гаррі здалося, що він

помітив обурення в ґоблінових очах, коли зачиняв за собою двері.

* Малий прищ, — прошепотів Рон. — Йому подобається тримати нас у непевності.

* Гаррі, — зашепотіла Герміона, відводячи хлопців далі від дверей, на саму середину

темного тісного сходового майданчика, — чи я правильно тебе зрозуміла? Ти хочеш сказати, що

в сейфі Лестранжів лежить горокракс?

* Так, — підтвердив Гаррі. — Белатриса так злякалася, коли подумала, що ми туди

проникли. Була сама не своя. Чому? Що ми могли там побачити, що ще могли звідти забрати?

Вона до смерті боялась, що Відомо-Хто довідається, що ми те щось забрали.

* Я думав, що ми шукаємо місця, у яких побував Відомо-Хто, де він здійснив щось

важливе, — розгублено запитав Рон. — Хіба ж він бував у сейфі Лестранжів?

* Не знаю, чи він бував у "Ґрінґотсі", — відповів Гаррі. — У юності він не міг зберігати

там золото, бо йому ніхто нічого у спадок не залишив. Хоча, коли він уперше побував на Алеї

Діаґон, то міг бачити банк, принаймні, зовні.

Шрам засіпався, але Гаррі не звертав на це уваги. Він хотів, щоб Рон і Герміона зрозуміли

все про "Ґрінґотс", перш ніж починати розмову з Олівандером.

— Думаю, що він заздрив усім, хто мав ключі до ґрінґотських сейфів. Думаю, що для

нього це була ознака причетності до світу чаклунів. І ще не забувайте, що він довіряв Белатрисі

та її чоловікові. Це були найвідданіші його слуги аж до його падіння. А коли він зник, вони скрізь