Гаррі Поттер і смертельні реліквії

пояснити після того, як Ґрипхук дасть свою відповідь.

— У тебе немає шансів, — рішуче заперечив Ґрипхук. — Жодного шансу. "Бо як

шукатимеш у нас багатств, яких ти не припас..."

— "тоді, злочинцю, не забудь..." — так, я знаю, я пам’я таю, — сказав Гаррі. — Але я не

шукаю собі багатств, я не прагну особистої користі. Ти мені віриш?

Ґоблін подивився на Гаррі скоса. Шрам-блискавка заколов, та Гаррі не звертав уваги,

відмовляючись знати, біль це чи заманювання.

* Якщо і є такий чаклун, якому б я повірив, що він не прагне особистої користі, — сказав

нарешті Ґрипхук, — то це ти, Гаррі Поттер. Ґобліни й ельфи не звикли, щоб їх захищали чи

поважали, а ти сьогодні це продемонстрував. На відміну від інших паличконосців.

* Паличконосців, — повторив Гаррі. Слово було дивне для вух, але тут дужче заболів

шрам, бо Волдеморт повернув думки на північ, а йому вже не терпілося розпитувати

Олівандера, що був у сусідній кімнаті.

* Чаклуни й ґобліни, — тихо сказав Ґрипхук, — дуже довго змагалися за право носити

чарівні палички.

— Але ж ґоблінам для чарів не потрібні палички, — докинув Рон.

* Не в цьому суть! Чаклуни відмовляються ділитися секретами виготовлення чарівних

паличок з іншими магічними істотами, вони не дають нам змоги вдосконалити свої сили!

* Ґобліни теж не діляться таємницями своїх чарів, — не вгавав Рон. — Ви ж не

розказуєте нам, як робити мечі і обладунки. Ґобліни роблять з металами таке, що чаклунам і не