Гаррі Поттер і смертельні реліквії

негайно. Наодинці... і з кожним окремо. Це невідкладно.

* Гаррі, що це, в біса, означає? — здивувався Білл. — Ти з’являєшся з мертвим ельфом-

домовиком і напівпритомним ґобліном, у Герміони вигляд, наче її катували, а Рон відмовляється

бодай щось мені пояснити...

* Ми не можемо тобі сказати, що робимо, — категорично заявив Гаррі. — Білл, ти член

Ордену і знаєш, що Дамблдор довірив нам виконати певну місію. Ми не маємо права про це

розповідати.

Флер нетерпляче пирхнула, але Білл на неї не глянув. Він не зводив очей з Гаррі. Його

пошрамоване лице не виражало жодних емоцій. Нарешті Білл промовив:

— Гаразд. З ким ти хочеш поговорити спочатку?

Гаррі завагався. Він знав, як багато залежало від його рішення. Часу майже не лишалося.

Треба було робити вибір: горокракси чи реліквії?

— З Ґрипхуком, — сказав Гаррі. — Спочатку поговорю з Ґрипхуком.

Серце калатало в грудях, наче він бігцем щойно подолав неймовірну перешкоду.

— Тоді нагору, — сказав Білл і пішов перший.

Гаррі вже піднявся на кілька сходинок, проте зупинився й озирнувся.

— Ви теж мені потрібні! — крикнув Ронові й Герміоні, що ховалися в затінку коло дверей

вітальні.

Вони вийшли на світло, і дивне полегшення проступило на їхніх обличчях.

— Як ти там? — запитав Гаррі Герміону. — Ти така молодчина. .. вигадала цілу історію,