Гаррі Поттер і смертельні реліквії

численні ряди золотих стільців, міністра магії в першому ряду, перелік Дамблдорових

досягнень, велич білої мармурової гробниці. Він відчував, що Добі заслуговує не менш

урочистого похорону, однак ельф лежав поміж кущів у грубо викопаній ямі.

— Мабуть, треба щось сказати, — порушила тишу Луна. — Я перша, можна?

Усі глянули на неї, а вона звернулася до мертвого ельфа на дні могили.

— Дуже-дуже тобі дякую, Добі, за те, що визволив мене з того підвалу. Це так

несправедливо, що загинув саме ти, такий добрий і відважний. Я ніколи не забуду, що ти для нас

зробив. Маю надію, що зараз ти щасливий.

Вона повернулася й очікувально глянула на Рона. Той прокашлявся і сказав охриплим

голосом:

— Так... дякую, Добі.

* Дякую, — пробурмотів Дін.

Гаррі ковтнув слину.

* Прощавай, Добі, — сказав він. Більше він ні на що не спромігся, втім, Луна все за

нього висловила. Білл підняв чарівну паличку — і купа свіжовикопаної землі здійнялася й

акуратно засипала могилу, утворивши невеличкий червонястий горбик.

* Ви не проти, якщо я ще трохи тут побуду? — запитав Гаррі друзів.

Вони щось нерозбірливо пробурмотіли. Хтось легенько поплескав його по спині і всі

пішли назад до будинку, залишивши Гаррі наодинці з ельфом.

Він роззирнувся — клумби були обкладені великими білими, відполірованими морем