Гаррі Поттер і смертельні реліквії

каменями. Він узяв чи не найбільший і поклав його, наче подушку, над тим місцем, де

спочивала голова Добі. Намацав у кишені чарівну паличку.

х там було аж дві. Він уже забув перебіг подій, не міг зараз пригадати, чиї це були чарівні

палички. Лише пам’ятав, як вихоплював їх у когось із рук. Вибрав коротшу, бо вона була

приємніша в руці, і націлив на камінь.

Поволі, підкоряючись його вказівкам, на поверхні каменя з’явилися викарбувані літери.

Він знав, що Герміона зробила б це охайніше і, мабуть, швидше, але хотів сам позначити це

місце, так само, як і сам хотів викопати могилу. Коли Гаррі розігнувся, на камені лишився

напис:

Тут лежить Добі, вільний ельф.

Ще кілька секунд дивився на свою роботу і поволеньки пішов. Шрам посіпувався, а в

голові юрмилися думки, що сяйнули йому в могилі, ідеї, що сформувалися в темряві —

захопливі й жахливі.

Коли він зайшов у коридорчик, усі сиділи у вітальні, уважно слухаючи Білла. Кімната була

світла й гарна, а в каміні палахкотіли принесені морем дрова. Гаррі не хотів забруднити килим,

тому залишився стояти у дверях і прислухався.

— ...пощастило, що Джіні на канікулах. Якби вона була в Гоґвортсі, то її схопили б раніше,

ніж ми туди встигли б. Тепер ми знаємо, що вона теж у безпеці. Білл озирнувся й побачив біля

порога Гаррі.

* Я забрав усіх з "Барлогу", — пояснив він. — Перевіз до Мюріелів. Смертежери вже