Гаррі Поттер і смертельні реліквії

милосердя... Дамблдор це передбачав... а скільки ще він усього знав?

Гаррі втратив лік часу. Збагнув тільки, що темрява вже не така густа, коли до нього

підійшли Рон з Діном.

* Як Герміона?

* Краще, — сказав Рон. — Флер її лікує.

Гаррі мав напоготові відповідь, якби вони запитали, чому він не захотів зробити рівненьку

могилу чарівною паличкою, проте нічого пояснювати не довелося. Хлопці мовчки зіскочили в

яму з лопатами і стали копати всі разом, доки яма стала достатньо глибокою.

Гаррі турботливо загорнув ельфа у свою куртку. Рон сів на край могили, скинув черевики й

шкарпетки і поклав коло босих ельфових ніг. Дін вичаклував вовняну шапочку і Гаррі обережно

надів її Добі на голову, заховавши його кажанячі вуха.

— Треба закрити йому очі.

Гаррі й не чув, як у темряві підійшли всі інші друзі. Білл був у дорожньому плащі, Флер —

у великому білому фартусі, з кишені якого стирчала пляшечка косторосту. Бліда Герміона,

закутана в позичений халат, ледве трималася на ногах. Коли вона підійшла, Рон її пригорнув.

Луна, в накинутій наопашки шубі Флер, нахилилася й делікатно торкнулася пальцями ельфових

повік, прикриваючи ними його скляний погляд.

— Отак, — тихо сказала вона. — Тепер він може спати. Гаррі поклав ельфа в могилу,

розташував його крихітні руки-ноги так, наче той відпочиває, а тоді виліз нагору і востаннє

подивився на маленьке тільце. Він ледве стримав ридання, пригадавши похорон Дамблдора,