Гаррі Поттер і смертельні реліквії

урятувати Гаррі Поттера і його друзів!

Від болю у шрамі Гаррі вже нічого не бачив. Мов у тумані, він зрозумів, що в них

залишилися секунди, миті до того, як тут з’явиться Волдеморт.

— Роне, лови... і ТІКАЙ! — закричав він, кидаючи йому одну чарівну паличку. Тоді

нахилився, щоб витягти з-під люстри Ґрипхука. Ґоблін стогнав, але меча з рук не випускав.

Перекинувши його через плече, Гаррі схопив за руку Добі й крутнувся на місці, щоб

роз’явитися.

Перед тим, як провалитися в темряву, він устиг востаннє окинути поглядом вітальню.

Побачив застиглих Нарцису й Драко, руде пасмо Ронового волосся і розмиту срібну смугу —

траєкторію Белатрисиного ножа, що летів через усю кімнату туди, де щойно стояв Гаррі...

— Білл і Флер... котедж «Мушля»!... Білл і Флер...

Він розчинився в невідомості. Міг тільки повторювати назву пункту призначення й

надіятися, що цього вистачить, щоб туди перенестися. Біль у чолі пронизував, вага ґоблінового

тіла тисла на плечі. Відчував, як б’є по спині Ґрифіндорів меч. Рука Добі смикнулася в його

долоні. Він подумав, що ельф намагається перебрати на себе контроль, скерувати їх у

потрібному напрямку, і дав знати, що не заперечує, легенько стиснувши йому пальці...

І ось вони вдарилися об твердий ґрунт, відчули запах солонуватого повітря. Гаррі впав

навколішки, відпустив руку Добі й обережно поклав на землю Ґрипхука.

— Усе нормально? — запитав він, коли ґоблін поворухнувся, одначе Ґрипхук лише

заскімлив.