Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— І можеш брати з собою людей? Добі знову кивнув.

* Добре... Добі, візьми Луну, Діна, містера Олівандера, і переправ їх... переправ до...

* Білла й Флер, — підказав Рон. — Котедж "Мушля" на околицях Тинворта!

Ельф кивнув утретє.

* А тоді повертайся, — звелів Гаррі. — Ти зумієш це зробити, Добі?

* Звичайно, Гаррі Поттере, — прошепотів маленький ельф. Він побіг до ледь притомного

містера Олівандера, схопив однією долонькою майстра чарівних паличок за руку, а другу

простяг Луні й Дінові, однак ті не зрушили з місця.

* Гаррі, ми хочемо тобі допомогти! — прошепотіла Луна.

* Ми не можемо тебе покинути, — підтримав її Дін.

* Та швидше ви! Побачимося в Білла й Флер.

Не встиг Гаррі договорити, як його шрам заболів ще нестерпніше, ніж досі. Кілька секунд

він бачив перед собою не майстра чарівних паличок, а іншого чоловіка, що був такий самий

старий і худющий, лише він зневажливо реготав.

— То вбий мене, Волдеморте, я прагну смерті! Та моя смерть не принесе тобі того, що

ти шукаєш... ти ще так багато неспроможний зрозуміти...

Він відчув Волдемортову лють, але знову закричала Герміона, тож він заблокував мозок і

повернувся в підвал, до всіх жахіть його теперішнього стану.

— Швидше! — благально крикнув до Луни й Діна. — Тікайте! Ми прибудемо одразу за

вами! Тікайте!