Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Червохвостів голос. — Усе добре!

Гаррі ледве дихав.

— Хочеш мене вбити? — видушив з себе він, намагаючись одірвати від себе металеві

пальці. — А я ж тобі врятував життя! Ти мій боржник, Червохвосте!

Срібні пальці послабили хватку. Гаррі цього не сподівався. Він приголомшено вивільнився,

не відводячи долоні з Червохвостового рота. Побачив, як водянисті очиці цієї щуроподібної

людинки розширилися від страху й подиву. Він був приголомшений не менше за Гаррі тим, що

зробила його власна рука, скорившись малесенькому імпульсу милосердя, і почав боротися ще

затятіше, наче спокутував цю мить слабкості.

— А ми заберемо оце, — прошепотів Рон, висмикуючи з Червохвостової руки чарівну

паличку.

Зіниці Петіґру, роззброєного й безпорадного, розширилися від жаху. Погляд його ковзнув з

обличчя Гаррі на щось інше. Його срібні пальці невблаганно наближалися до власного горла.

— Ні...

Навіть не думаючи, Гаррі спробував відтягти цю руку, але її неможливо було втримати. Це

срібне знаряддя, що його подарував Волдеморт своєму найбоягузливішому слузі, повстало

проти роззброєного й ні на що непридатного власника. Петіґру розплачувався за своє вагання, за

мить співчуття. Його рука душила його у нього ж на очах.

— Ні!

Рон теж відпустив Червохвоста і тепер разом з Гаррі намагався відтягти металеві пальці,