Гаррі Поттер і смертельні реліквії

блакитним блиском... З дзеркальця дивилося Дамблдорове око.

— Допоможіть нам! — заволав він у шаленому відчаї. — Ми в підвалі Мелфоєвого маєтку,

допоможіть нам!

Око кліпнуло й щезло.

Гаррі вже сумнівався, що воно й справді там було. Покрутив уламок дзеркальця в руках,

одначе крім стін та стелі їхньої в’язниці там нічого не віддзеркалювалось. Герміона кричала

нагорі ще страшніше, а Рон горлав поруч з ним:

— ГЕРМІОНО! ГЕРМІОНО!

— Як ви залізли в мій сейф? — почули вони Белатрисин крик. — Вам допоміг той бридкий

малий ґоблін у підвалі?

* Ми його сьогодні вперше побачили! — ридала Герміона. — Ми не були у вашому сейфі...

цей меч не справжній! Це копія, це лише копія!

* Копія? — засичала Белатриса. — Так я й повірила!

* Це легко перевірити! — почувся голос Луціуса. — Драко, приведи ґобліна, він нам

скаже, справжній це меч чи ні!

Гаррі метнувся через увесь підвал туди, де на підлозі лежав зіщулений Ґрипхук, і зашепотів

у гостре його вухо:

— Ґрипхук, скажи їм, що меч підроблений, вони не повинні знати, що він справжній.

Ґрипхук, будь ласка...

Він почув на сходах до підвалу кроки. Наступної миті з-за дверей долинув тремтячий