Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Ми його знайшли... знайшли... БУДЬ ЛАСКА! — Герміона знову закричала. Рон почав

звиватися й іржавий цвях дряпнув Гаррі руку.

* Роне, будь ласка, не смикайся! — прошепотіла Луна. — Я ж не бачу, що роблю...

* У мене в кишені, — пробурмотів Рон. — у мене в кишені є світлогасник, і він повний

світла.

За кілька секунд почулося клацання і в підвалі з’явилися світляні сфери, що їх висмоктав

світлогасник з ламп у наметі. Не маючи змоги повернутися у свої джерела, вони повисли в

повітрі, неначе крихітні сонця, заливаючи підвал світлом. Гаррі побачив величезні Лунині очі на

побілілому обличчі і нерухоме тіло майстра чарівних паличок Олівандера, що лежав,

скрутившись, на підлозі в кутку. Витягши шию, він зумів побачити упійманих разом з ним Діна

та ґобліна Ґрипхука. Ґоблін був ледве притомний і стояв лише завдяки мотузкам, що

прив’язували його до інших бранців.

— О, тепер набагато легше, дякую, Роне, — зраділа Луна й знову почала длубатися цвяхом

у мотузках. — Привіт, Діне!

Згори долинув Белатрисин голос.

— Брешеш, гидка бруднокровко, я це знаю! Ви залізли в мій сейф у "Ґрінґотсі"! Кажи мені

правду, кажи правду!

І знову жахливий крик...

* ГЕРМІОНО!

* Що ви звідти ще взяли? Що ще у вас є? Кажи, бо клянуся, що проштрикну цим ножем