Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Вони схопилися за простягнуту ельфову руку. Знову голосно ляснуло — і Добі, Луна, Дін

та Олівандер зникли.

— Що це було? — крикнув у них над головами Луціус Мелфой. — Ви чули? Що за шум був

у підвалі?

Гаррі й Рон перезирнулися.

— Драко... ні, поклич Червохвоста! Хай піде й перевірить! У кімнаті нагорі пролунали

кроки і все затихло. Гаррі знав, що там, у вітальні, прислухаються, чи не долинуть нові звуки з

підвалу.

* Треба на нього напасти, — прошепотів він Ронові. Вибору в них не було. Якщо хтось

зайде в підвал і побачить, що зникло троє ув’язнених, то їх уже ніщо не врятує. — Не гаси

світло, — додав Гаррі, коли вони почули кроки на сходах і притислися до стіни по обидва боки

дверей.

* Відійти назад, — пролунав Червохвостів голос. — Відійти від дверей. Я заходжу.

Двері відчинилися. Якусь частку секунди Червохвіст дивився у порожній підвал,

засліплений сяйвом трьох мініатюрних сонць, що висіли в повітрі. І тут на нього стрибнули

Гаррі й Рон. Рон схопив Червохвостову руку з чарівною паличкою й задер її вгору, а Гаррі

затулив йому долонею рота, щоб не зміг і пискнути. Вони мовчки боролися. З Червохвостової

чарівної палички сипалися іскри; його срібна рука схопила Гаррі за горло.

* Що там, Червохвосте? — гукнув згори Луціус Мелфой.

* Нічого! — крикнув у відповідь Рон, доволі стерпно зімітувавши сипкуватий