Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* ГЕРМІОНО! ГЕРМІОНО!

— Треба щось придумати, перестань кричати... треба якось позбутися цих мотузок...

— Гаррі? — почувся з темряви чийсь шепіт. — Роне? Це ви? Рон перестав кричати.

Неподалік щось заворушилося й Гаррі побачив, що до них наближається якась тінь.

* Гаррі? Рон?

* Луна?

— Так, це я! Ой, ні, я ж не хотіла, щоб вас упіймали!

— Луно, можеш помогти зняти ці мотузки? — запитав Гаррі.

— О, так, зараз... тут є старий цвях, ми ним користуємось, якщо треба щось зламати...

хвилиночку...

Нагорі знову заверещала Герміона. Після неї почувся й Белатрисин вереск, проте розібрати

слова було неможливо, бо знову зарепетував Рон:

* ГЕРМІОНО! ГЕРМІОНО!

* Містере Олівандер, — почув Гаррі Лунині слова. — Містере Олівандер, чи маєте ви

цвях? Якби ви трошки посунулися... здається, він був біля глечика з водою...

За кілька секунд вона повернулася.

— Тільки не ворушіться, — попередила.

Гаррі відчував, як вона встромила цвях у міцні волокна мотузок, щоб хоч трохи послабити

вузол. Згори долинув Белатрисин голос.

* Ще раз тебе питаю! Звідки у вас цей меч? Звідки?