Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Він же не ваш, місіс, це мій, це я його знайшов. Бахнуло. Спалахнуло червоне світло.

Гаррі збагнув, що того хапуна приголомшено. Його напарники обурено заревли, а Скабіор

вихопив чарівну паличку.

* З чим ти граєшся, жінко?

* Закляктус! — верещала вона. — Закляктус!

Вони не могли з нею впоратися, хоч їх було четверо, а вона одна. Гаррі знав, що ця відьма

наділена надзвичайною майстерністю, і не має жодної крихти сумління. Хапуни попадали, де

стояли — всі, крім Ґрейбека, бо того нагнуло навколішки, з розпростертими руками. Краєм ока

Гаррі бачив, як Белатриса з восковим обличчям нависла над вовкулакою, міцно стискаючи

Ґрифіндорів меч.

* Де ти взяв цей меч? — прошепотіла вона Ґрейбекові, забираючи чарівну паличку з його

безвольної руки.

* Та як ти смієш? — прохрипів він, змушений на неї витріщатися й не маючи змоги

рухати нічим, крім рота. Вишкірив гострющі зуби. — Пусти мене, жінко!

* Де ти знайшов цей меч? — повторила вона, погрозливо махнувши ним перед самим

його носом. — Снейп поклав його в мій сейф у "Ґрінґотсі"!

* Він був у їхньому наметі, — проскрипів Ґрейбек. — Кажу тобі, пусти!

Белатриса махнула чарівною паличкою, і вовкулака скочив на ноги, хоч і боявся до неї

наближатися. Він прокрався за крісло і вчепился в його спинку брудними кривими кігтями.

— Драко, викинь це сміття з дому, — звеліла Белатриса, показуючи на непритомних