Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Стривайте, — різко озвалася Нарциса. — Так... так, вона була з Поттером у мадам

Малкін! Я бачила її фото у "Віщуні"! Подивися, Драко, чи це не Ґрейнджер?

* Я... може... так.

* А це той малий Візлі! — вигукнув Луціус, обходячи зв’язаних бранців, щоб стати

перед Роном. — Це вони, Поттерові друзі... Драко, глянь на нього, чи це не син Артура Візлі. Як

там його звуть?..

— Ага, — знову буркнув Драко, стоячи спиною до полонених. — Можливо.

За спиною в Гаррі відчинилися двері. Заговорила жінка, і від звуку її голосу Гаррі стало ще

страшніше.

— Що таке? Що сталося, Циссі?

Белатриса Лестранж поволі обійшла полонених і зупинилася справа від Гаррі, дивлячись

на Герміону з-під важких повік.

— І справді, — неголосно промовила вона, — це та дівчина- бруднокровка? Це Ґрейнджер?

— Так-так, це Ґрейнджер! — вигукнув Луціус. —А біля неї, ми думаємо, Поттер! Поттер зі

своїми друзями, яких ми нарешті впіймали!

— Поттер? — охнула Белатриса й відступила на крок, щоб краще його роздивитися. — Ти

певний? Тоді негайно треба повідомити Темного Лорда!

Вона засукала лівий рукав. Гаррі побачив у неї на руці Чорну мітку й зрозумів, що зараз

вона її торкнеться, викликаючи свого любого хазяїна...

— Я вже сам збирався його викликати! — вигукнув Луціус і схопив Белатрису за руку, не