Гаррі Поттер і смертельні реліквії

бурмотів, Герміона гортала сторінки, а Гаррі тренувався виконувати закляття новою паличкою.

Нарешті Герміона злізла з ліжка. Рон негайно перестав тарабанити.

— Якщо це тебе дратує, я більше не буду! — нервово сказав він Герміоні.

Герміона не принизила себе відповіддю, а підійшла до Гаррі.

— Треба поговорити, — сказала вона.

Він подивився на книжку в її руках. Це було "Життя та сміття Албуса Дамблдора".

— Про що? — боязко запитав. Він раптом згадав, що там був розділ, присвячений йому.

Не дуже хотілося почути Рітину версію його стосунків з Дамблдором. Герміонина відповідь,

одначе, була цілком несподівана.

* Я хочу відвідати Ксенофілія Лавґуда. Він витріщився на неї.

* Кого?

* Ксенофілія Лавґуда. Луниного батька. Хочу з ним поговорити.

* Е-е... навіщо?

Вона глибоко вдихнула, наче збиралася на силі, й сказала:

— Рон, — а в нас потроху й того, й того. Вище носа, зараз різдвяні канікули, і Луна буде

вдома!

З відкритого вітрам схилу пагорба, куди вони роз’явилися на ранок, відкрився чудовий

краєвид на село Отері-Сент-Кечпол. Згори село нагадувало колекцію іграшкових будиночків,

красуючись у косому промінні сонця, що продиралося до землі в проміжках між хмарами.

Хвилину-дві вони стояли й дивилися в бік "Барлогу", долонями затуляючи очі від сонця, але не