Гаррі Поттер і смертельні реліквії

стурбовано дивилася, як Гаррі намагався збільшувати і зменшувати павука. — Головне, Гаррі,

відчути впевненість.

Він знав, чому вона хотіла, щоб усе було добре. Вона й далі вважала себе винною в тому,

що зламала його чарівну паличку. Він ледве стримався, щоб не огризнутися: от нехай сама

візьме тернову чарівну паличку, якщо вважає, що немає великої різниці, а йому віддасть свою.

Але він хотів, щоб вони всі нарешті помирилися, тому лише кивнув. Зате коли Рон спробував

усміхнутися Герміоні, вона гордо відійшла й знову поринула в читання.

Як стемніло, усі троє повернулися в намет. Гаррі перший став на варту. Сидячи при вході,

він пробував піднімати в повітря терновою чарівною паличкою камінчики, однак усі його чари

виходили якісь неоковирні й не такі потужні, як раніше. Герміона лежала на ліжку й читала, а

Рон, кілька разів нервово на неї глянувши, вийняв з рюкзака маленький дерев’яний

радіоприймач і спробував щось пошукати.

— Є одна програма, — тихенько сказав він Гаррі, — де передають чесні новини. Усі інші

підтримують Відомо-Кого й дотримуються вказівок міністерства, а ця... зачекай, сам почуєш,

вона класна. Тільки вони не можуть передавати новини щовечора, бо мусять постійно міняти

місце, щоб уникнути облави, і треба знати пароль, щоб настроїтися... на жаль, я прослухав,

який був останній...

Він легенько постукав по приймачу чарівною паличкою, бурмочучи навмання різні слова.

Кілька разів потай глипав на Герміону, явно побоюючись, що вона вибухне сердитою тирадою,

однак та вдавала, що його тут просто немає. Хвилин з десять Рон тарабанив паличкою і