Гаррі Поттер і смертельні реліквії

швидким поглядом садок. — Це така несподіванка... слово честі... я... я просто не думаю, що

можу...

* Це недовго, — наполягав Гаррі, трохи розчарований не дуже теплою зустріччю.

* Я... о, ну що ж. Заходьте, швидко. Швидко!

Не встигли вони переступити поріг, як Ксенофілій з грюкотом зачинив за ними двері.

Вони опинилися в кухні, дивнішої за яку Гаррі ще не бачив. Приміщення було ідеально кругле,

тому складалося враження, ніби вони стоять у велетенській чашці. Тут усе — плита, раковина й

буфет — було вигнуте й допасоване до круглих стін, та ще й розмальоване квітами, комахами і

птахами яскравих чистих кольорів. Гаррі впізнав Лунин стиль. Ефект у такому закритому

просторі просто приголомшував.

З-посеред кухні Гвинтові сходи з кованого заліза вели на верхні поверхи. Звідти долинав

шалений брязкіт і гупання. Гаррі було цікаво, що там виробляє Луна.

— Ходімо краще нагору, — запропонував Ксенофілій, що почувався явно не у своїй

тарілці, і став підніматися першим.

Кімната нагорі нагадувала поєднання вітальні з майстернею, а захаращена була ще гірше,

ніж кухня. Набагато менша й така ж ідеально кругла, ця кімната була чомусь дуже схожа на

кімнату на вимогу, коли та одного незабутнього дня перетворилася на величезний лабіринт з

безліччю захованих за довгі століття предметів. Скрізь громадилися височенні стоси книжок та

паперів. Зі стелі звисали ретельно виготовлені моделі усіляких небачених істот, що розмахували

крильцями і клацали зубами.