Гаррі Поттер і смертельні реліквії

спиною на підлогу. Випльовуючи з рота волосся, знову зірвалася на ноги.

— Герміоно! — вигукнув Гаррі. — Та вгамуйся...

* Не вгамуюся! — закричала вона. Гаррі ще не бачив її в такому дикому стані; вона

просто знавісніла.

* Віддай мою чарівну паличку! Віддай мені паличку!

* Герміоно, будь ласка, не...

* Не кажи мені, що я маю робити, Гаррі Поттер! — репетувала вона. — Не смій! Віддай

паличку! А ТИ!

Вона звинувачувальним жестом показувала на Рона, мовби збиралася його проклясти, і

Гаррі не здивувався, що Рон відсахнувся від неї на кілька кроків.

* Я бігла за тобою! Кликала тебе! Благала, щоб ти повернувся!

* Я знаю, — пробелькотів Рон. — Герміоно, мені так жаль, пробач...

— А, тобі жаль!

Вона пронизливо й нестримно зареготала. Рон зиркнув на Гаррі, шукаючи в нього

підтримки, та Гаррі тільки безпомічно скривився.

— Ти повернувся через місяці... місяці... і думаєш, що все буде чудово, якщо ти просто

скажеш "пробач"?

— А що ж мені ще казати? — крикнув Рон, і Гаррі зрадів, що Рон почав нарешті

захищатися.

* Я навіть не знаю! — з ядучим сарказмом заволала Герміона. — Ану, подумай, Роне,