Гаррі Поттер і смертельні реліквії

скрутившись клубочком під ковдрами, що й не поворухнулася, коли Гаррі кілька разів її

покликав.

— Герміоно!

Нарешті вона заворушилася і рвучко сіла на ліжку, відкинувши з чола волосся.

— Що сталося? Гаррі? Усе нормально?

— Так, усе добре. Навіть дуже добре. У мене все чудово. Тут ще хтось є.

— Як це? Хто?..

Вона побачила Рона з мечем у руках. З його одягу крапала на потертий килим вода. Гаррі

відійшов у темний куток, зняв з плечей Ронів рюкзак і спробував злитися з стіною намету.

Герміона зісковзнула з ліжка й рушила до Рона, як сновида, не зводячи очей з його блідого

обличчя. Зупинилася просто перед ним з розтуленими вустами й широко розплющеними очима.

Рон видушив з себе слабку усмішку надії й підняв руки.

Герміона раптом кинулась на нього й почала щосили гатити кулаками, куди бачила.

* Ой... ой... відчепися! Чого ти?.. Герміоно... ОЙ!

* Ти... справжня... дупа... Рональде... Візлі! Кожнісіньке слово вона посилювала ударом.

Рон задкував, затуляючи голову, а Герміона наступала.

— Ти... приповз... сюди... через... місяці... місяці... де моя чарівна паличка?

Вона була готова вирвати її в Гаррі з рук, і той інстинктивно відреагував.

— Протеґо!

Між Роном і Герміоною виріс невидимий щит. Наштовхнувшись на нього, вона впала