Гаррі Поттер і смертельні реліквії

уваги.

— Уяви собі, Гаррі, втратити нігті! Та наші біди порівняно з цим яйця виїденого не варті,

правда?

— Герміоно, — тихо сказав Гаррі, — Рон щойно врятував мені життя.

Вона ніби й не чула.

— Я хотіла б дізнатися одне-єдине, — вона дивилася в простір над Роновою головою. — Як

ти нас сьогодні знайшов? Це важливо. Коли це довідаємось, то зробимо так, щоб ті, кого ми не

хочемо бачити, не змогли до нас потрапити.

Рон люто зиркнув на неї і вийняв з кишені джинсів маленький срібний предмет.

— Ось.

Вона мусила глянути на Рона, щоб побачити, що він їй показує.

— Світлогасник? — так здивувалася вона, що навіть забула напустити холодний і лютий

вираз.

— Він не тільки гасить і запалює світло, — пояснив Рон. — Я не знаю, як він це зробив, і

чому це сталося саме тоді, а не в якийсь інший час, бо я постійно хотів повернутися, з першої

миті, як від вас пішов. А ранесенько на Різдво я слухав радіо й почув... почув тебе.

Він дивився на Герміону.

— Ти почув мене по радіо? — недовірливо перепитала вона.

* Ні, я почув тебе зі своєї кишені. Твій голос, — він знову підняв над собою

світлогасника, — лунав звідси.