Гаррі Поттер і смертельні реліквії

приголомшеним, меч безцільно повис у його руках. — Кому ти був потрібний, хто б на тебе

взагалі дивився, якщо поруч був Гаррі Поттер? Чого ти досяг у житті порівняно з

" Обранцем"? Хто ти такий порівняно з "Хлопцем, що вижив"?

* Роне, рубай його, РУБАЙ! — горлав Гаррі, проте Рон не ворушився. Він дивився

широко розплющеними очима, в яких віддзеркалювалися Редл-Гаррі і Редл-Герміона. Волосся в

них звивалося, наче язики полум’я, очі сяяли червоним вогнем, а голоси зливалися в

лиховісному дуеті.

* Твоя мати зізналася, — глузував Редл-Гаррі, а Редл-Герміона реготала, — що воліла б

мати мене своїм сином, що поміняла б тебе на мене, не задумуючись...

* Хто б не віддав перевагу йому, яка б жінка захотіла бути з тобою? Ти нікчема, ти

нуль, ти ніщо проти нього, — кепкувала Редл-Герміона, а тоді вигнулася, наче змія, і обвила

тілом Редла-Гаррі, тулячись до нього в обіймах і зливаючись з ним у поцілунку.

Ронове обличчя скривилося від болю. Тремтячими руками він підняв меча.

— Рубай же, Роне! — кричав Гаррі.

Рон подивився на нього, й Гаррі здалося, що він побачив у його очах яскраво-червоний

відблиск.

— Роне?..

Меч блиснув і метнувся. Гаррі ледве встиг відстрибнути, почувся брязкіт металу і довгий

страхітливий вереск. Гаррі крутнувся, ковзаючись на снігу, готовий захищатися чарівною

паличкою, але ніхто на нього не нападав.