Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— До таких, як ми?

Гестія була обурена. Для Гаррі це була не новина: чаклунів і чарівниць завжди

приголомшувало те, як мало цікавляться життям славетного Гаррі Поттера його найближчі

родичі.

* Усе нормально, — заспокоїв її Гаррі. — Це не має значення, чесно.

* Не має значення? — перепитала Гестія, а її голос лиховісно забринів. — Невже ці люди

не усвідомлюють, через що ти пройшов? Яка небезпека тобі загрожує? Яке виняткове місце

посідаєш ти в серцях антиволдемортового опору?

* Е-е... ні, не усвідомлюють, — зізнався Гаррі. — Вони, власне, вважають, що я —

порожнє місце, але я вже звик...

* Я не вважаю, що ти порожнє місце.

Якби Гаррі не бачив, як ворушаться в Дадлі вуста, він би не повірив. Кілька секунд він

дивився на Дадлі, перш ніж усвідомив, що це сказав його двоюрідний брат; крім того, Дадлі

увесь почервонів.

Приголомшений Гаррі зніяковів.

— Ну... е-е... дякую, Дадлі.

І знову було видно, як Дадлі бореться з надто важкими для висловлення думками. Нарешті

він пробурмотів: —Ти врятував мені життя.

— Не зовсім так, — заперечив Гаррі. — Дементори хотіли в тебе взяти тільки душу...

Він здивовано подивився на двоюрідного брата. Вони практично не спілкувалися ні цього