Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Будь ласка, Герміоно, спробуй!

* Р-репаро.

Дві частинки чарівної палички поєдналися. Гаррі підніс її догори.

— Лумос!

Паличка ледь-ледь зажевріла і знову погасла. Гаррі націлився нею на Герміону.

— Експеліармус!

Герміонина чарівна паличка трохи смикнулася, але не вилетіла з її рук. Ця квола спроба

чарування виявилася для щойно склеєної палички завеликим навантаженням і вона знову

розламалася надвоє. Гаррі дивився, охоплений жахом, неспроможний сприйняти те, що бачив...

чарівна паличка, яка стільки всього пережила...

* Гаррі, — прошепотіла Герміона так тихенько, що він ледве почув. — Мені... мені так

прикро. Це, мабуть, я винна. Коли ми вже тікали, а змія, знаєш, стрибнула на нас, я вистрілила

вибуховим закляттям, а воно зрикошетило на всі боки і, мабуть... мабуть, влучило...

* Ти ж незумисне, — машинально озвався Гаррі. Він був приголомшений і відчував у

грудях порожнечу. — Ми... ми якось її полагодимо.

* Гаррі, навряд чи це можливо, — заперечила Герміона зі слізьми на щоках. —

Пам’ятаєш... пам’ятаєш Рона? Коли розбилася машина й він зламав свою чарівну паличку? Її

так і не полагодили, він мусив діставати нову.

Гаррі подумав про Олівандера, якого захопив у полон Волдеморт, і про Ґреґоровича, що вже

помер. Як же тепер знайти собі нову чарівну паличку?