Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Hi, — застогнав він.

Змія з шурхотом повзла по брудній захаращеній підлозі, а він убив хлопця, і водночас він

був тим хлопцем...

— Ні...

А тепер він стояв біля розбитого вікна в Батільдинім домі, поринувши в спогади про

свою найбільшу втрату, а біля його ніг звивалася серед потрощеної порцеляни і скла

величезна змія... він глянув униз і щось побачив... щось неймовірне...

* Ні...

* Гаррі, все нормально, з тобою все нормально!

Він нахилився й підняв подерту фотографію. На ній був той невідомий злодій, злодій,

якого він шукав...

* Ні... я її загубив... випала з рук...

* Гаррі, все добре, прокинься, прокинься!

Він був Гаррі. . Гаррі, а не Волдеморт.. а шурхотіла не змія. . Він розплющив очі.

— Гаррі, — прошепотіла Герміона. — Як ти почуваєшся? Добре?..

— Так, — збрехав він.

Гаррі лежав у наметі, накритий кількома ковдрами на нижньому ліжку. Дивлячись на

холодне й застигле світло, що пробивалося крізь брезентовий намет, він зрозумів, що надворі

почало світати. Він був наскрізь просякнутий потом. Відчував піт на простирадлах і на ковдрах.

— Ми врятувалися.