Гаррі Поттер і смертельні реліквії

розкривав. Він погортав сторінки, розглядаючи фотографії. Майже зразу натрапив на ту, що

шукав — юний Дамблдор та його вродливий товариш сміються з якогось давно забутого жарту.

Гаррі прочитав підпис під фото.

"Албус Дамблдор невдовзі після смерті матері зі своїм другом Ґелертом

Ґріндельвальдом".

Кілька довгих секунд Гаррі вражено дивився на останнє слово. Його друг Ґріндельвальд.

Скоса зиркнув на Герміону, що придивлялася до цього прізвища, ніби не вірила своїм очам.

Поволі вона підняла погляд на Гаррі.

— Ґріндельвальд?

Не звертаючи уваги на решту фотографій, Гаррі гортав сторінки, шукаючи нових згадок

цього фатального імені. Незабаром наштовхнувся на такий уривок, почав його пожадливо

читати, але розгубився. Щоб збагнути зміст написаного, треба було повернутися трохи назад —

і врешті-решт він опинився на самому початку розділу під назвою "Для загального добра".

Почав читати разом з Герміоною:

Напередодні свого вісімнадцятиліття Дамблдор закінчив Гоґвортс, купаючись у промінні

слави — староста гуртожитку, староста школи, лауреат премії Барнабуса Фінклі за виняткові

успіхи в насиланні чарів, представник британської молоді в Чарверсуді, володар золотої

медалі міжнародної алхімічної конференції в Каїрі за неординарний внесок у цю науку. Свіжо-

спечений випускник мав намір вирушити в навколосвітню подорож з Ельфаєсом

Доджем-"Смердюхом", тупуватим, але вірним йому хлопчиком на побігеньках, який ходив за