Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Герміоні.

— ...вона змінилася, стала змією й напала. Він подивився на слід від укусу.

— Вона не повинна була мене вбивати, а тільки затримати до приходу Відомо-Кого.

Якби ж він зумів ту змію вбити, то все було б не намарно... Він розчаровано сів на ліжку й

відкинув покривала.

* Гаррі, лежи, тобі треба відпочити!

* Це тобі треба поспати. Не ображайся, але вигляд у тебе жахливий. Зі мною все гаразд.

Я трохи побуду на варті. Де моя чарівна паличка?

Вона не відповіла, а тільки дивилася на нього.

— Герміоно, де моя чарівна паличка?

Вона закусила губу, і з її очей бризнули сльози.

* Гаррі...

* Де моя паличка?

Вона сягнула рукою під ліжко й простягла йому чарівну паличку.

Гостролистова його паличка була фактично розламана надвоє. Два дерев’яні уламки

трималися разом лише завдяки тоненькій феніксовій пір’їні всередині. Гаррі взяв її в руки, наче

живу істоту, яку жахливо поранили. Він не міг думати — усе зливалося в суцільну смугу паніки

й страху. Простяг паличку Герміоні.

* Зціли її. Будь ласка.

* Гаррі, навряд, вона ж переломилася...