Гаррі Поттер і смертельні реліквії

ноги й побачив обриси змії на тлі світла зі сходів. Вона стрибнула, а Герміона з вереском від неї

вивернулася. Герміонине закляття рикошетом влучило в зашторене вікно, розбивши його на

друзки. Кімнату заповнило морозне повітря, а Гаррі нагнувся, затуляючись від нової зливи

скалок. Його нога послизнулася наче на олівці... на його чарівній паличці...

Він устиг її схопити, але в кімнату знову заповзла, розмахуючи хвостом, змія. Герміони не

було видно, і Гаррі уявив найгірше, але тоді щось голосно бахнуло, спалахнуло червоне світло і

змія підлетіла вгору, боляче вдаривши Гаррі по лиці. Важкі кільця звивалися до самої стелі.

Гаррі підняв чарівну паличку, але його шрам зненацька так нестерпно, так сильно заболів, як не

болів уже багато років.

— Він близько! Герміоно, він наближається!

Поки він кричав, змія з лютим сичанням впала. Панував суцільний хаос. Змія позбивала зі

стін полички і на Гаррі полетіли уламки порцеляни. Гаррі перестрибнув ліжко і схопив якусь

темну постать — він знав, що то Герміона...

Вона заверещала з болю, коли він перекинув її через ліжко.

Змія знову приготувалася до стрибка, та Гаррі знав, що наближається щось гірше за змію,

воно, можливо, вже біля воріт, бо голова розколювалася від болю в шрамі...

Змія кинулася на Гаррі. Він відскочив, тягнучи за собою Герміону. Герміона крикнула:

— Конфрінґо! — і її закляття шугонуло по кімнаті, розтрощивши дзеркало на шафі,

відбилося рикошетом назад і заметалося від підлоги до стелі. Гаррі відчув, як воно своїм жаром

обпалило йому руку. Скло порізало Гаррі щоку, коли він, не випускаючи з рук Герміону, стрибнув