Гаррі Поттер і смертельні реліквії

його за передпліччя, що чарівна паличка, крутячись, полетіла аж під стелю. Її світло заметалося

по кімнаті й згасло. Тут він отримав такий потужний удар зміїним хвостом у груди, що аж дух

забило. Він відлетів спиною на туалетний столик, завалений брудною білизною... Відкотився

вбік, ледве уникнувши нового удару хвостом, що вгатив щосили по тому місцю, де щойно

лежав Гаррі. Він упав на підлогу, і на нього посипалися скалки скляної стільниці.

Знизу долинув Герміонин крик:

— Гаррі?

Йому забракло повітря в легенях, щоб відгукнутися. Важке слизьке тіло збило його додолу,

й він відчув, як змія обкручується навколо нього, могутня й мускулиста...

— Ні! — зойкнув він, притиснутий до підлоги.

— Так, — прошепотів чийсь голос. — Оссссь так... тримаю тебе... тримаю...

— Акціо... Акціо чарівна паличка...

Та нічого не сталося, і він не міг вивільнити руки, щоб скинути з себе змію, що

обкручувалася навколо його грудей, витискаючи повітря і вчавлюючи в тіло горокракс, крижану

кульку, що пульсувала життям за кілька сантиметрів від його власного ошалілого серця, а його

мозок заливало холодне біле світло, всі думки щезали, дихання завмирало, усе зникало, лише

чулися віддалені кроки...

Металеве серце билося в нього на грудях, а він летів, летів з радістю в серці, без мітли і

без тестрала...

Раптом він отямився в смердючій темряві — Наджіні його відпустила. Ледве зіп’явся на