Гаррі Поттер і смертельні реліквії

фотографій зник порох, і Гаррі відразу побачив, що в найбільших і найкрасивіших рамках не

вистачає з півдесятка знімків. Гаррі було цікаво, чи їх забрала сама Батільда, чи хтось інший.

Тоді його погляд упав на найдальшу фотографію, і він, не стримавшись, негайно її вхопив.

Зі срібної рамки ліниво всміхався до Гаррі золотоволосий життєрадісний злодій — юнак,

що сидів колись у Ґреґоровича на підвіконні. І Гаррі відразу згадав, де він бачив цього юнака

раніше: в "Житті та смітті Албуса Дамблдора" його рука лежала на плечі юного Дамблдора.

Решта фотографій, яких тут не вистачало, були, мабуть, там само — в Рітиній книзі.

— Місіс... міс... Беґшот, — звернувся він до неї трохи тремтячим голосом. — Це хто?

Батільда стояла посеред кімнати, дивлячись, як Герміона розпалює вогонь у каміні.

— Міс Беґшот? — повторив Гаррі й ступив до неї з фотографією в руках. Батільда почула

його голос і підняла голову, а горокракс ще швидше закалатав у нього на грудях.

— Хто ця людина? — запитав Гаррі, простягаючи знімок їй під очі.

Батільда серйозно глянула на фото, а тоді на Гаррі.

— Ви знаєте, хто це такий? — перепитав він повільніше й голосніше. — Цей чоловік? Ви

його знаєте? Як його звати?

Батільда дивилася відсутнім поглядом. Гаррі відчув страшне розчарування. І як та Ріта

Скітер зуміла витиснути з Батільди її спогади?

* Хто цей чоловік?! — повторив він запитання, зриваючись на крик.

* Гаррі, що ти робиш? — стривожилася Герміона.

* Герміоно, на цьому фото той злодій, що пограбував Ґреґоровича! Будь ласка! — знову