Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Дамблдора в паперовому капелюшку, які запаковують у хлопавки-сюрпризи, Рона у светрі

ручного плетіння...

Коло цвинтарних воріт була вузесенька хвіртка. Герміона обережно її штовхнула й вони

бочком зайшли. Обабіч слизької стежки до церкви лежав глибокий незайманий сніг. Вони

побрели цим снігом, лишаючи за собою глибокі рівчаки, обійшли саму церкву з яскраво

освітленими вікнами, ховаючись у тінь.

За церквою виднілися ряди засніжених надгробних плит, що здіймалися з синюватої

снігової ковдри, де-не-де позначеної яскравими червоно-золотисто-зеленими плямами світла з

вітражів. Тримаючи руку з чарівною паличкою в кишені куртки, Гаррі пішов до найближчої

могили.

* Дивись, це Ебот, мабуть, якийсь далекий родич Анни!

* Не так голосно, — прошепотіла Герміона.

Вони заходили вглиб цвинтаря й глибокі сліди лишалися в снігу за ними. Нахилялися,

щоб розібрати написи на старезних надгробках, і час від часу вдивлялися в темряву, чи ніхто за

ними не йде.

— Гаррі, сюди!

Герміону відділяло від нього два ряди могил. Він побрів до неї, і серце йому ледь не

вискакувало з грудей.

* Це?..

* Ні, але глянь!