Гаррі Поттер і смертельні реліквії

родини. Судячи з дат, напрошувався висновок, що ці родини вимерли або їхні нащадки колись

покинули Ґодрикову Долину. Він брів між могил далі й далі, відчуваючи з наближенням до

кожного нового надгробка хвилювання й острах одночасно. Темрява й тиша раптом ніби

погустішали. Гаррі тривожно роззирнувся, думаючи про дементорів, але збагнув, що вже не

лунають колядки й поступово затихають удалині розмови та шурхіт ніг парафіян, що виходили

з церкви на майдан. У церковці згасло світло.

І ось уже втретє з темряви долинув Герміонин голос, гострий і чистий:

— Гаррі, вони тут... ось тут...

І він зрозумів з її тону, що йдеться про його батьків. Пішов до неї, відчуваючи, як щось

важке тисне на груди. Схоже відчуття він мав тоді, як загинув Дамблдор, коли невимовний тягар

горя здушив йому легені й серце.

Надгробок був усього за два ряди від могил Кендри та Аріани. З такого самого білого

мармуру, як і Дамблдорова гробниця, тому напис на ньому легко читався, аж ніби світився в

темряві. Гаррі не довелося й нахилятися, щоб прочитати викарбувані слова:

Джеймс Поттер, нар. 27 березня 1960 р., помер 31 жовтня 1981р.

Лілі Поттер, нар. 30 січня 1960 р., померла 31 жовтня 1981 р.

Останній ворог, якого буде знищено — це смерть.

Гаррі читав помалу, ніби хотів повніше збагнути зміст цих слів, а останнє речення

промовив уголос:

* " Останній ворог, якого буде знищено — це смерть"... — Страшна, ба навіть жахлива,