Гаррі Поттер і смертельні реліквії

думка стукнула йому в голову. — Хіба це не ідея смертежерів? Чому тут цей напис?

* Гаррі, це не означає перемоги над смертю в тому сенсі, як це розуміють смертежери, —

лагідно пояснила Герміона. — Це означає... розумієш... життя по той бік смерті. Життя після

смерті.

Але ж вони вже не живуть, подумав Гаррі, їх не стало. Порожні слова не могли приховати

того факту, що тлінні останки його батьків лежать отут, під снігом і каменем, байдужі й

несвідомі. З очей полилися нестримні сльози, гарячі як окріп, однак просто на щоках вони

замерзали, і який був сенс їх витирати чи приховувати? Він дав їм волю, а сам дивився,

стиснувши губи, на густий шар снігу, що затуляв від очей те місце, де лежали Лілі та Джеймс,

ставши кістками чи прахом, і не знали, й не зважали на те, що їхній син стояв так близько, що

його серце й досі билося завдяки їхній жертві, і що він зараз хотів би спочивати разом з ними

під цим снігом.

Герміона взяла його за руку й міцно стисла. Він не дивився на неї, але теж потис їй руку,

жадібно й судомно ковтаючи нічне повітря, щоб заспокоїтись, опанувати себе. Треба було

принести щось для них, але він про це не подумав, а всі рослини на цвинтарі були безлисті й

перемерзлі. Проте Герміона підняла чарівну паличку, зробила нею коло в повітрі й вичаклувала

вінок з квітучого різдвяного чемерника.

Розігнувся — й одразу захотів піти. Відчував, що не витримає тут більше ані хвилини.

Поклав руку Герміоні на плече, а вона обняла його за стан, і вони мовчки пішли по снігу, повз

могили Дамбддорових матері й сестри, до темної церковці й невидимої здалеку вузенької