Гаррі Поттер і смертельні реліквії

якоїсь лікарні. І це, й те, що Кінґслі навчився добре носити маґлівський одяг, не кажучи вже про

спокій, яким віяло від його неквапної манери говорити низьким голосом, пояснювало

доброзичливіше ставлення Дурслів до Кінґслі, аніж до інших чаклунів, хоча, до речі, вони ще не

бачили його з сережкою у вусі.

* Він зайнятий, — повторив Гаррі. — Але Гестія Джонс і Дідалус Діґл — справжні

професіонали в цій справі...

* Якби ми бачили їхні резюме... — почав було дядько Вернон, але тут Гаррі вже урвався

терпець. Зірвавшись на ноги, він підбіг до дядька і вказав на телевізор.

* Ці всі нещасні випадки не випадкові... ці аварії, вибухи, поїзди, що сходять з рейок, і

все інше, що сталося, коли ми востаннє дивилися новини. Люди зникають, помирають, і за всім

цим стоїть він — Волдеморт. Я вже мільйон разів вам казав, що він убиває маґлів для розваги.

Навіть ця мряка — її накликали дементори, а якщо ви забули, хто це такі, то спитайте в рідного

сина!

Дадлі конвульсивно затулив рота руками. Погляди батьків і Гаррі були звернені до нього,

тож він поволі опустив руки й запитав:

*

* х що... стало більше?

* Більше? — засміявся Гаррі. — Більше, ніж ті двоє, що колись на нас нападали? Авжеж

більше, їх тут зараз сотні, може, навіть тисячі, бо вони живляться страхом і розпачем...

* Гаразд, гаразд, — ревнув Вернон Дурслі. — Ми все зрозуміли...