Гаррі Поттер і смертельні реліквії

той віддав йому це щось, але Ґреґорович сказав, що в нього його вкрали... і тоді... тоді...

Гаррі пригадав, як він у личині Волдеморта проник у очі Ґреґоровичу, а тоді — далі, в

його спогади...

— Він проник у мозок Ґреґоровича, і я побачив якогось юнака, що сидів на підвіконні,

наче на сідалі, а тоді цей тип вистрілив у Ґреґоровича закляттям і вистрибнув. Він украв те, що

шукає Відомо-Хто. І мені... мені здається, що я його десь бачив...

Якби ж Гаррі ще хоч на мить побачив усміхнене обличчя того хлопця. Якщо вірити

Ґреґоровичу, крадіжка сталася багато років тому. Чому той юний злодій був йому такий

знайомий?

У наметі майже не чулося, як шумить навколо ліс. До Гаррі долинало тільки Ронове

дихання. Після паузи Рон прошепотів:

— А ти не побачив, що той злодій тримав?

* Ні... мабуть, щось маленьке.

* Гаррі?

Ронове ліжко зарипіло, коли він повернувся, щоб лягти зручніше.

* Гаррі, а ти не думаєш, що Відомо-Хто шукає щось таке, що можна перетворити на ще

один горокракс?

* Не знаю, — поволі вимовив Гаррі. — Можливо. Але ж це було б для нього вкрай

небезпечно. Герміона казала, що він і так уже довів свою душу до краю.

— А може, він цього не знає?