Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Ага... можливо, — сказав Гаррі.

Він був переконаний, що Волдеморт намагається побороти труднощі, пов’язані з їхніми

паличками-близнюками з однаковими серцевинами, був переконаний, що Волдеморт хотів, аби

старий майстер паличок допоміг йому вирішити цю проблему... проте він його вбив, не

випитавши професійних секретів виготовлення чарівних паличок.

Що Волдеморт шукав? Чому, маючи контроль над Міністерством магії та й над усією

чаклунською громадою, він опинився десь у чужих краях, полюючи на якусь річ, що колись

належала Ґреґоровичу і яку в того вкрав невідомий злодій?

Перед очима в Гаррі стояв образ білявого юнака з веселим і дикуватим обличчям. Воно

світилося так, як світилися обличчя у Фреда й Джорджа, коли їм вдавалася чергова витівка. Він

злетів з підвіконня, мов птах, і Гаррі десь його бачив раніше, але не міг пригадати, де...

Після смерті Ґреґоровича загроза нависла саме над цим злодієм з усміхненим обличчям, і

думки Гаррі були зосереджені на ньому. З нижнього ліжка долинуло голосне Ронове хропіння, і

Гаррі теж поволі поринув у сон.

— РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ —

Помста Ґобліна

На другий день рано-вранці, поки друзі ще спали, Гаррі вибрався з намету на пошуки

найстарішого, найвузлуватішого й найміцнішого в цьому лісі дерева. Під ним він поховав око

Дикозора Муді й позначив місце, вирізавши чарівною паличкою на стовбурі маленький хрестик.

Більше Гаррі не міг зробити, але відчував, що Дикозорові радше сподобалось би це, аніж