Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Мабуть, я краще заміню тебе на варті, якщо ти так втомився, що засинаєш, — холодно

зронила Герміона.

* Я можу ще постояти!

* Ні, ти явно перевтомився. Іди лягай спати.

Вона рішуче і вперто сіла при вході в намет. Гаррі розсердився, але вирішив уникнути

сварки й зайшов усередину.

З нижнього ліжка визирало бліде Ронове лице. Гаррі видерся на верхній ярус, ліг і

втупився в темну тканину стелі. Минув якийсь час і Рон заговорив дуже тихо, щоб не почула

Герміона біля входу.

— Що робить Відомо-Хто?

Гаррі міцно стис повіки, щоб пригадати кожну деталь, і зашепотів у темряві:

— Він знайшов Ґреґоровича. Підвісив його, зв’язаного, вниз головою і катував.

— А як Ґреґорович мав зробити йому нову чарівну паличку, якщо був підвішений і

зв’язаний?

— Не знаю... незбагненно, скажи?

Гаррі заплющив очі, міркуючи про побачене й почуте. Що більше він пригадував деталей,

то менше міг зрозуміти... Волдеморт ані словом не згадав про чарівну паличку Гаррі, не сказав,

що вона — близнюк його власної, не пропонував Ґреґоровичу зробити нову, потужнішу паличку,

щоб та пересилила паличку Гаррі...

— Він щось вимагав у Ґреґоровича, — сказав Гаррі, не розплющуючи очей. — Звелів, щоб