Гаррі Поттер і смертельні реліквії

пальцями, потім вдався до чарів, якими Герміона відчинила двері Регулусової спальні. Не

допомогло. Знову віддав медальйон Ронові й Герміоні, і ті теж перепробували все, що знали — і

теж безуспішно.

* А ви це відчуваєте? — запитав приглушеним голосом Рон, стискаючи медальйон у

кулаці.

* Що?

Рон передав горокракс Гаррі.

Минуло кілька секунд, і Гаррі зрозумів, що мав на увазі Рон. Це пульсувала в жилах його

власна кров чи все ж таки билося щось у самому медальйоні, неначе крихітне металеве серце?

— І що нам з ним робити? — запитала Герміона.

— Тримати в надійному місці, поки не придумаємо, як його знищити, — відповів Гаррі і,

хоч дуже й не хотів, повісив ланцюжок з медальйоном на шию, заховавши на грудях під

мантією, де той собі й похитувався поряд з капшучком, подарованим Геґрідом.

— Думаю, треба по черзі вартувати біля намету, — звернувся він до Герміони, а тоді встав

і потягся. — І ще треба буде подумати про їжу. А ти лежи, — звелів він Ронові, коли той

спробував сісти й бридкувато позеленів.

Гаррі й Герміона обережно встановили на столику стереоскоп, подарований Герміоною на

Гаррін день народження, і до вечора почергово стояли на варті. Стереоскоп, одначе, цілісінький

день перебував у мовчазному й нерухомому стані, і взагалі, можливо, завдяки закляттям-

оберегам та маґлонепроникним чарам, що їх Герміона встановила навколо намету, а може,