Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Блідий і спітнілий Рон навіть не пробував сісти — не мав для цього сили. Перспектива

нести його на руках аж ніяк не тішила.

* Поки що побудьмо тут, — сказав Гаррі. Герміона з полегшенням скочила на ноги.

* Куди це ти? — поцікавився Рон.

* Якщо ми залишаємося тут, то треба захистити це місце закляттями-оберегами, —

відповіла вона, підняла чарівну паличку й почала ходити навколо Гаррі й Рона широкими

колами, нашіптуючи заклинання. Гаррі бачив, як замерехтіло повітря — наче Герміона

вичакловувала навколо галявини теплий серпанок.

* Сальвіо гексія... Протеґо тоталум... Репелло маґлетум... Глушилято... Гаррі, витягай

намет...

* Намет?

— Там, у торбинці!

— А-а, в торбинці... справді, — дійшло до Гаррі.

Тепер він не нишпорив навмання, а відразу скористався замовлянням-викликанням. Намет

вискочив грудкуватим згортком полотна, мотузок і жердин. Гаррі впізнав — частково через

котячий запах, — що це той самий намет, у якому вони спали на Кубку світу з квідичу.

* Я думав, це намет того типа з міністерства, Перкінса, — зауважив Гаррі, виплутуючи зі

шворок кілочки.

* Йому він непотрібний, у нього розгулявся ревматизм, — Герміона виконала чарівною

паличкою складну фігуру з восьми рухів, — тож Ронів тато сказав, що я можу його позичити.